Покрівельний пиріг: обираємо утеплювач
Скатна або плоска?
Залежно від кута нахилу ската до обрію покрівлі можуть бути віднесені до скатних або плоских. За конструкцією скатна покрівля являє собою систему крокв, монтованих кожні 60 - 100 см. Порожнечі між кроквами заповнюють теплоізоляцією, поверх якої кріплять гідроізоляцію. Зверху дах захищає покрівельне покриття (черепиця, сталь, м'яка покрівля й т.п.). Як правило, між покриттям і мембраною влаштовують повітряний прошарок в 50 мм, для чого використовують бруски, на які кріплять обрешітку. Під шар пароізоляції кріплять облицювальний матеріал (вагонку, гіпсокартон та ін.)
Пристрій плоских покрівель багато в чому схожий з конструкцією скатних: утеплювач розміщують між пароізоляцією і гідроізоляцією. Якщо «фундаментом» плоскої покрівлі служить залізобетонна конструкція, теплоізоляцію приклеюють до підстави, якщо металевий профільований лист - монтують за допомогою механічного кріплення. Пароізоляція, виконана з поліетилену і пропилену, називається плівковою, з бітуму або полімербітума - наплавляється. Остання вважається більш ефективною, оскільки відсутність швів гарантує абсолютний захист від проникнення водяної пари в теплоізоляційний матеріал.
При влаштуванні плоскої покрівлі між теплоізоляційним і гідроізоляційним шаром часто використовують стяжку. Її необхідність обумовлена застосуванням недостатньо щільного матеріалу, що володіє низьким показником міцності на стиск. У цьому випадку стяжку виконують з азбестових і шиферних листів (суху) або з цементно-піщаного розчину (мокру). Застосування стяжки в пристрої покрівлі небажано, оскільки вона збільшує навантаження на підставу, а також терміни виконання роботи (особливо мокра стяжка). Замість неї рекомендують використовувати мінераловатні плити подвійної щільності або комбінацію полістиролу і жорстких плит на основі мінеральної вати.
Попит народжує пропозицію
В даний час для утеплення покрівлі використовують як волокнисту, так і пористу теплоізоляцію. Перша група припускає використання скловолокна та мінеральної вати на основі базальтових груп, друга - пінопласту, відомого як ПСБ (EPS), і екструдованого пінополістиролу (XPS). Деяка частка покрівель утеплюється натуральними матеріалами - Ековата, ДСП, ДВП, очеретовими плитами - але їх частка невелика. Комбінований матеріал на зразок склопластику також використовується рідко через високу вартість.
Розподіл між пінополістиролом і волокнистими матеріалами нерівнозначно. В силу технічних характеристик лідирують матеріали на основі мінерального волокна. У деяких секторах споживання пінополістиролу не перевищує 10% (будівництво та ремонт комерційних і громадських будівель), в інших становить біля 50% (будівництво та ремонт промислових будівель). Що стосується житлового фонду, в багатоповерховому будівництві відношення волокнистої теплоізоляції до полістирольної складає 7/3, в малоповерховому - 4/5.
Як правило, теплоізоляція на основі екструдованого пінополістиролу використовується при влаштуванні інверсійної покрівлі, утеплювач з мінеральної вати - для класичної плоскої покрівлі. У разі застосування полістиролу пароізоляція не використовується.
Властивості утеплювача = ефективність теплоізоляції.
Щоб оцінити ефективність застосування різних матеріалів в якості покрівельної теплоізоляції, фахівці рекомендують звернути увагу на їх властивості.
Щільність. Щільність теплоізоляційних плит з волокнистих матеріалів значно перевищує щільність пінополістирольної продукції: утеплювач з мінеральної вати в 4,5 рази важча, ніж плита аналогічних розмірів з екструдованого пінополістиролу, і в 8,5 рази важче плити з пінопласту. Плити на основі скловолокна в два рази легше плит на основі базальтових порід.
Горючість. Всі волокнисті матеріали є негорючими, в той час як утеплювачам на основі полістиролу присвоюється клас горючості Г1 або Г4. Для теплоізоляційних плит на основі EPS XPS характерні займистість і високий рівень тепловиділення. Більш того, при горінні вони виділяють токсичні речовини. Основним доводом з боку виробників полістирольної теплоізоляції в даному випадку є те, що при горінні волокнистих матеріалів відбувається виділення фенолформальдегідних сполук, що використовуються в якості сполучних. Дані речовини також є отруйними. Крім того, при виділенні зв'язуючих плита не здатна зберігати свої форми, так як відбувається осипання волокон.
В якості іншого аргументу наводять той факт, що полістирол використовується не сам по собі, а в якості прошарку в «покрівельному пирозі». Підставою в даній конструкції є залізобетонна плита, для якої характерна висока вогнестійкість. При загорянні верхніх шарів залізобетон буде перешкоджати проникненню полум'я у середину приміщення. Однак не варто забувати, що в якості нижнього шару використовується не тільки залізобетонна плита, але і профільований настил, для якого характерна низька вогнестійкість.
Паропроникність. Найбільш високий цей показник у скловолокнистих матеріалів, найбільш низький - у екструдованого полістиролу. Висока паропроникність волокнистих матеріалів пояснюється відкритою структурою. Для екструзії характерна закрита структура комірок. Оптимальним є середній показник паропроникності (μ = 0,25 мг / м • год • Па), оскільки матеріал з високим показником дозволяє будівлі дихати і запобігає конденсації водяної пари в конструкцію. З іншого боку, чим більше водяної пари проходить через матеріал, тим нижче його теплоізоляційні властивості, оскільки вода має високу теплопровідність. Це пояснює, чому для матеріалів з низькою паропроникністю характерні більш низькі показники теплопровідності і чому екструдований пінополістирол забезпечує покрівлі більший захист від витоку тепла (холоду), ніж утеплювач зі скловолокна.
Водопоглинання. При високому водопоглинанні старіння утеплювача відбувається значно швидше за рахунок частого стиснення і розширення при змінних температурах. Крім того, по мірі насичення водою теплоізоляційні властивості матеріалу знижуються. Отже, чим нижче водопоглинання за об'ємом, тим краще матеріал. З цієї точки зору найбільш оптимальним для утеплення покрівель є екструдований пінополістирол.
Температурний режим. Широкий діапазон робочих температур властивий мінеральній ваті: -180 - +600 ° С. Для теплоізоляції на основі скловолокна він становить -60 - +450 ° С, на основі пінополістиролу - 65 - +69 ° С. Покрівля будівлі рідко піддається впливу температур нижче -70 ° С і вище +70 ° С. Однак, за словами фахівців, чим ширший діапазон робочих температур, тим краще.
 |
| Категория: Строительство домов | Корреспондент: TNUA (2013-02-28)
| Автор: Бурчак Дмитрий Источник
|
| Просмотров: 1483
| Рейтинг: 0.0/0 |
Другие материалы по теме:
|
