В Україні успішно розгортає роботу Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Це державна установа, яка була створена для підтримки малого та середнього сільгоспвиробництва. Як фермери можуть скористатися її можливостями і кого саме стосуватиметься допомога Фонду, говоримо з Головою правління Олегом ПРИХОДЬКОМ.

 

–  З якою метою створювався Фонд?

–  Фонд планувалося створити для повноцінного функціонування ринку землі, коли у 2020 р. був ухвалений Закон України «Про ринок землі». У законі були певні позиції, відкладені в часі, зокрема й та, що з 1 січня 2024 р. юридичні особи зможуть купувати землю. Держава також визначила межі власності землі для фермерів та великих сільгоспвиробників: малий агровиробник може володіти до 500 га землі, якщо гектарів більше – це «середняк» або великий агрохолдинг.  

Відкриття ринку землі передбачало низку застережень. Очевидно, що сільгоспвиробники потребують викупу землі та збільшення своєї виробничої бази. Але чим менший фермер, тим слабший доступ він має до ресурсів, відтак і можливостей розвиватися та збільшувати свій земельний банк стає менше. Тому було вирішено створити фінансову установу, яка займатиметься підтримкою цих аграріїв і допомагатиме їм купувати землю.

Ця ідея була включена, зокрема в Національну економічну стратегію Уряду на період до 2030 р. Там зазначено, що такий Фонд – один із інструментів для розширення доступу малих фермерів до ринку землі.

Але на етапі відпрацювання самої ідеї, вивчення досвіду європейських країн стало очевидним, що такі фінансові установи підтримки мають набагато ширший спектр діяльності. Допомога сільгоспвиробникам потрібна не лише для купівлі землі, але й взагалі для доступу до ресурсів. Тому функції Фонду розширили й на надання гарантій за кредитами на інші цілі, зокрема на поповнення обігових коштів та на інвестиційні потреби. Така допомога призначається цільовій групі аграріїв, які володіють не більше за 500 га землі.

 

– Які переваги мають сільгоспвиробники завдяки підтримці, яка надається вашим Фондом?

– Банк чи інша фінансова установа дає кредит сільгоспвиробнику під заставу, він має гарантувати, що може повернути позику. Наш Фонд виступає посередником між банком, який дає гроші, і сільгоспвиробником, який їх отримує. Ми фактично є поручителем для аграрія перед банком і гарантуємо: якщо фермер не поверне позичені кошти, ми компенсуємо банку певну їхню частину. Оскільки ми державна установа, то виступаємо верхньорівневим гарантом для банку – йому набагато впевненіше кредитувати такого позичальника.

За законом «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві» ми можемо надавати гарантії на обсяг до 50% фактичної заборгованості позичальника. Скажімо, сільгоспвиробник бере 1 млн. гривень і 50% цієї застави ми за нього гарантуємо банку. Якщо позичальник відповідає усім критеріям кредитування під гарантії Фонду, то банк, маючи гарантії Фонду, потенційно може надати такому позичальнику вдвічі більше коштів у позику.  

Це вигідно і агровиробнику, і банку – останній отримує диверсифікацію ризиків, які ділить не лише з позичальником, а й з третьою стороною.

 

 – На які цілі, на який термін і під який відсоток агровиробники можуть отримати банківські кредити під гарантії Фонду?

– Ми кредитуємо стандартні продукти, які для сільгоспвиробників пропонує банк. Наприклад, інвестиційний кредит на купівлю землі – придбання нової чи викуп орендованої. Також є класичний інвестиційний кредит: наприклад, фермер хоче щось побудувати чи зробити якийсь ремонт, купити техніку. Але найпоширеніший – це кредит на обігові кошти, які зазвичай йдуть на оплату заробітної плати, закупівлю насіння, добрив, засобів захисту рослин тощо.

Терміни кредитів ми запропонували подібні до тих, які існують на ринку. Для обігових коштів – 3 роки, для інвестиційних кредитів – до 7 років,  а для інвестиційних кредитів на купівлю землі – до 10 років. Такий термін кредитування землі визначений законом України «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві».

 

–  Якою може бути максимальна сума кредиту, в якому ви виступаєте в ролі гаранта?

–  Ми провели аналіз земельного ринку України, розміру стандартних кредитів, які отримує наша цільова група, і визначили, що на 500 га виробництвом зернових переважно займаються мікро- або малі підприємці. Якщо йдеться про садівництво, то це малі та середні підприємства.

Оцінивши ринок, кредитні запити та можливості банків, визначили, що ліміт гарантування становитиме до 30 млн. грн. Це може бути один кредит або сума кредитів для групи або одного позичальника, який ідентифікується як група пов’язаних компаній.

Якщо ринок вимагатиме й фінансовий стан підприємців дозволятиме брати більші кредити, ми переглянемо наші нинішні умови. За результатами перших  кредитів, які видали банки, ми бачимо, що середній кредит знаходиться  в діапазоні 800 тис.-2 млн. грн. з цільовим призначенням – для поповнення обігових коштів на 1-2 роки.

 

– Чи передбачаються пріоритетні/пільгові програми за участі вашого Фонду кредитування малих сільгоспвиробників, які відновлюють свій бізнес на деокупованих територіях?

– Це насправді дуже важливе питання. І дуже нагальне. Сьогодні частина української території перебуває в зоні бойових дій. Є деокуповані землі, багато з них заміновані або перебувають під розмінуванням і це накладає свої особливості. Банки не кредитують певний сегмент. Це стосується прифронтових територій або територій прикордонної зони. Ми з банками працюємо спільно, залежимо від їхніх умов.

Водночас держава має долучитися до підтримки тамтешніх виробників, і ми зараз думаємо, як це зробити. Ведемо переговори з міжнародними фінансовими організаціями, з державними програмами, які надають гранти, пропонують програми підтримки бізнесу. Сподіваємося скооперуватися з ними і надавати гарантії там, де потрібно брати кредит.

Наприклад, Мінагрополітики за сприяння Світового банку цього року відновило гранти для садівництва, виноградарства, для теплиць. Грант передбачає власний внесок, тобто 30% суми грантоотримувач має вкласти власних або кредитних коштів. І тут ми можемо бути корисними. Намагаємося зараз вибудувати цей інструмент з банками-операторами цих програм та з міжнародними фінансовими установами.

 

–  З якими банками ви вже працюєте?

–  Ми розробили певну стратегію щодо співпраці з банками, а також критерії до них. Банк повинен мати відповідну організаційну структуру і спроможність, а також працювати з малим і середнім агробізнесом. Якщо цього ще немає, то банк має показати, що планує розвивати цей напрямок кредитування.

На сьогодні ми працюємо з державними «Укргазбанком», з «Ощадбанком». Вони входять до п’ятірки найбільших банків України загалом за розмірами активів і в сегменті роботи з агросектором.

Серед приватних банків перший Договір гарантії уклали з «ПроКредитБанком», представником німецької банківської групи, який також є одним з найпотужніших гравців в кредитуванні малого та середнього бізнесу та агросектору. Працюємо над тим, щоб до кінця року мати до 10 банків-партнерів.

 

–  Як Фонд регулюватиме розподілення гарантій між банками-партнерами?

– Коли наш статутний капітал буде повністю сформований, зможемо розподілити між банками ліміт гарантій на 2,7 млрд грн. на кредитування. Тож якщо ми покриваємо до 50% від фактичної заборгованості, то мультиплікатор для кредитування буде близько 5,4 млрд грн. У такому розмірі банки зможуть прокредитувати малих агровиробників завдяки нашим гарантіям.

 

–  Які перші результати діяльності Фонду?

- Ми розпочали нашу діяльність 25 січня 2024 р. А ринок сільгоспземель відкрився 1 січня. Оскільки сільгоспвиробники починають свою активну діяльність у середині березня, ми прагнули, щоб на цей момент вони знали про наш додатковий інструмент і могли ним користуватися. Тому ми підготували інформаційну кампанію, їздили по всіх регіонах країни, знайомилися з їхніми основним стейкхолдерами. У наших зустрічах брали участь представники місцевої влади, державних адміністрацій, профільних асоціацій, банків.

Ми розповідали, як здійснюється кредитування під гарантії Фонду, які наші можливості, до кого варто звертатися, хто є нашими партнерами. Таким чином відбулося перше знайомство з сільгоспвиробниками, з українським ринком.

 

–  Чи сільгоспвиробники вже скористалися вашим інструментом?

 

–  Звісно. Можливо, не так активно, як хотілося б, але ми розуміємо, що тільки починаємо нашу роботу, та ще й в надзвичайних умовах війни. Але інформаційна кампанія допомагає – наша партнерська команда почала збільшуватися. До нашого інструменту з’явився інтерес і серед банків, і серед фермерів у всіх регіонах України.

Перший кредит ми видали з «Укргазбанком» на початку лютого. Фермер на Дніпропетровщині взяв кредит на 800 тис. грн.

«ПроКредитБанк» видав свій перший кредит на Одещині. Також готує свої кредити «Ощадбанк». Згідно із законом «Про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві», сільгоспвиробник, який звертається за кредитом, не може бути юридичною особою-засновником іншого сільгосппідприємства. В українських реаліях це виявилося достатньо складною проблемою. Тому що фермери створюють багато підприємств з різною метою. Наприклад, одне підприємство займається вирощуванням зернових, інше – розводить поросят або має теплицю. І для того, щоб простіше вести свій бізнес, вони створили одну юридичну особу для одного підприємства, а іншу – для другого. Тому коли такі фермери подаються на кредити під часткову гарантію, а в їхніх структурах власності є інші юридичні особи-сільгоспвиробники, це є обмеженням для отримання кредиту під гарантії Фонду.

 

 – Наскільки можуть бути запитаними серед фермерів такі кредити?

 – Надзвичайно, за довоєнної пори нашого наявного обсягу гарантії вистачило б приблизно на рік, Поряд з цим, на жаль, за 2 роки агресії росії фінансовий стан сільгоспвиробників суттєво погіршився.

Заразом ускладнилися проблеми з логістикою, вона значно подорожчала, зросла вартість пально-мастильних матеріалів, але вартість зернових знизилася. Зокрема, за словами самих фермерів, у 2021 р. вони продавали зерно по 6-8 тис. грн. за тонну,  минулого року –  лише по 2 тис. грн. Тож аграрії мають значно менший дохід. І майже кожен другий аграрій про це говорить. Банки встановлюють певні обмеження на нові ліміти кредитів, та й діючі фермеру важко повертати. І чим меншим є сільгоспвиробник, тим більшою стає для нього ця проблема.

Держава просто змушена включати нові інструменти для позитивного впливу на ситуацію. Один із них – наш Фонд. Тому я думаю, що так, наша допомога буде запитаною.

 

–  Як вплинуть на збільшення кредитування нещодавні зміни у постанову НБУ №351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями»?

–  Ми сподіваємося, що завдяки цій постанові збільшиться кількість банків, готових кредитувати агровиробників під наші гарантії. Ми отримали коефіцієнт – 0,85. Це означає, що ми стаємо надійним гравцем на фінансовому ринку, який має високий рейтинг.

Важливо й те, що постанова НБУ №351 також переглянула коефіцієнт ліквідності для сільськогосподарської землі після відкриття ринку. Раніше був коефіцієнт 0,35. Зараз цей коефіцієнт підняли до 0,5. Це, в першу чергу, вигідно для сільгоспвиробників. Тому що у них один з основних активів – це земля. І якщо вони її купуватимуть чи даватимуть під заставу, то цей коефіцієнт тепер буде 0,5. Це означає, що половину від оціночної вартості такої земельної ділянки банк братиме до розрахунку.

Ринок землі таким чином має інтенсифікуватися. Земля має стати таким самим інструментом, який можна передавати в заставу. Це дозволяє банкам активніше кредитувати цей сегмент.

 

–  Як здійснюється фінансування роботи Фонду?

–  Зараз наш зареєстрований статутний капітал становить 736 млн. грн. Профінансований він на 374 млн. грн. Друга частина капіталу має прийти за рахунок коштів гранту Світового банку та Європейського Союзу.

Світовий банк і IFC нам також допомагають експертизою, надають методологічну допомогу, підтримують проведення інформаційних кампаній. І це також багато важить для нашої роботи. Бо йдеться не лише про кошти, а й про підтримку та досвід, який ми отримуємо.

Сегмент фінансування малого агробізнесу в Україні є дуже перспективним. Міжнародні фінансові інституції/партнери бачать, що потреба в фінансуванні агросектора дуже велика, особливо, коли ситуація в країні стабілізується. Вони в принципі готові до стратегічної співпраці та підтримки у відновленні та подальшому розвитку сільського господарства в Україні.

 

Микола ЛУГОВИЙ,

Національний пресклуб «Українська перспектива»